"Мови" мозку, поведінки і свідомості. К. Прібрам

Мету своїх експериментальних досліджень К.Прібрам бачить у визна­ченні за допомогою поведінкового аналізу функцій різних систем нейронних структур, які складають мозок. Цю "системну" нейропсихологію він вва­жає поєднуючою ланкою між нейрофізіологією — електричним і хімічним вивченням функцій нервових клітин та їхніх частин — і експерименталь­ною психологією, або поведінковим аналізом функцій організму як цілого. Тут у нагоді стають комп'ютерні засоби контролювання експериментів, аналізу даних та вибору оптимального шляху майбутніх досліджень. Моде­лювання за допомогою комп'ютера сприяє розробці системи наукових по­нять, застосовуючи які Прібрам сподівається адекватно аналізувати проце­си, що відбуваються у живих організмах.

Ідеться про різні "мови" досліджень. Адже й мозок організовує перцептивні, моторні то мнестичні процеси шляхом багаторазового перекодування отримуваної інформації та багаторазової перебудови власної активності. Сенсорні збудження трансформуються в динамічні структури нервової активності, які дають змогу зберігати інформацію без її надмірних втрат. Подальше перетворення в інші нервові структури, у вищі нервові "коди", за Прібрамом, відбувається при наступній "переробці інформації" і "формуванні складних форм поведінки".

Прібрам аналізує набір тих мозкових кодів, тих "мов" мозку, які вико­ристовуються на тій чи іншій фазі психологічної переробки. Постає питан­ня: які мозкові коди уможливлюють розпізнавання зорових образів, коорди­нують побудову гнізда або майстерне виконання фортепіанної сонати, ство­рюють відчуття голоду, сонливість, апатію або зацікавленість? Які є опе­рації мозкового кодування, що дають змогу мозку однієї людини спілкуватися з мозком іншої? В цілому: що являють собою "мови" мозку?

Прібрам ставить перед собою завдання визначити загальні принципи мозкових кодуючих механізмів і перетворень, що використовуються при перекодуванні. Оскільки тут виступає велика кількість перекодувань, Прібрам показує зв'язок між різними "мовами" — хімії, фізіології, невро­логії, психології, інженерії (комп'ютерна мова). Загалом тут викладаються принципи мозкового кодування. Вихідна дослідницька позиція спрямована до визначення основної функції мозку та "логіки" побудови нейронних структур, які дають змогу мозкові формувати в організмі застосовувані ним коди. Далі вивчається роль мозку в організації психічних процесів. Тут аналізується процес кодування, який бере участь у сприйманні, мотивації та емоційній активності. Окреме місце займає розгляд проблеми нейронного контролю і пластичності поведінки. На логічне завершення передбачається розкрити структуру комунікативних процесів у термінах знаків, символів і внутрішньої мови, які регулюють дії людини.

Мозок необхідно формує різні коди, що приводять до появи різних мов і перетворюють інтелектуальне співтовариство в сучасну Вавилонську вежу. Разом із тим слід вказати на засоби, які сприяють доланню цих труднощів. У психології та суміжних науках є дихотомія: свідомість — тіло, свідо­мість — машина, свідомість — мозок, свідомість — поведінка. На думку Прібрама, ці дихотомії є вираженням різних "мов" мозку. Але це феноме­нальний вияв різних мов. Та чи не є вони "в собі" єдиною мовною суб­станцією, а саме людина, у своєму сприйманні, відрізняє різні мови? Чи не слід шукати єдину мову, адже перехід фізики, фізіології у психологію про­сто так збагнути не вдається, а те спільне, що є між ними, є лише вилученою абстракцією?

Прібрам ставить питання: чи не є нервова система "двокнопковим" ме­ханізмом подвійного процесу, де один виражається в термінах нейроелектричних станів, а другий — у термінах особливих операторів, що, пульсую­чи, впливають на ці стани? Дослідник не бачить потреби розглядати ней­рофізіологію всіх психічних процесів виключно в термінах операцій прове­дення нервових імпульсів. Визнання двопроцесного механізму діяльності мозку відкриває перед дослідниками широкі можливості.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8