Сенсорні здібності у немовлят

ПЛАН

І. ВСТУП .3

1. Вікова психологія як наука .3

II. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ НЕМОВЛЯТИ .5

1. Криза новонародженості .5

2. Криза від 2 місяців до 1 року .8

3. Соціальна ситуація розвитку .9

4. Особливості розвитку .11

5. Криза першого року 12

ІІІ. ПОЧАТКОВИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ НА ЕТАПІ РАННЬОГО ДИТИНСТВА .14

1. Фізичний розвиток 14

2. Соціальна ситуація розвитку 14

3. Розвиток психічних функцій 15

4. Емоційний розвиток 17

5. Криза трирічного віку .19

IV. Висновок .21

V. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .22

І. ВСТУП

1. Вікова психологія як наука

Окремою галуззю психологічної науки є вікова психологія зі своїм специфіч­ним предметом досліджень. Предмет вікової психології — вікова динаміка пси­хіки людини, тобто вікова психологія досліджує закономірності психічного роз­витку особистості на різних етапах її життя.

Отож, вікова психологія вивчає виникнення й розвиток психічних процесів (відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, емоцій тощо) і влас­тивостей у дітей, підлітків, юнаків та дорослих; зумовлену віком динаміку співвід­ношень між ними; становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування та ін.); формування психічних якостей підростаючої особистості; вікові можливості засвоєння знань; провідні фактори розвитку та формування особистості та ін.

Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, що з'являються з віком у психічній діяльності людини, знаменуючи собою переходи від нижчих до вищих ступенів її розвитку. Вікова психологія розкриває умови, що визнача­ють процес розвитку, співвідношення у цьому процесі природних (спадковості, фізіологічного визрівання організму тощо) і суспільних факторів, за допомогою яких (і через які) реалізуються можливості психічного розвитку людини.

Вікова психологія з'ясовує роль історично вироблених суспільством ціннос­тей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо) у формуванні людського індивіда як особистості.

У предмет вікової психології входить вивчення рушійних сил індивідуального розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попередніх періодів до наступних, від нижчих стадій до вищих, з'ясування індивідуально-типологічних відмінностей у психічному розвитку дітей, підлітків, молоді та дорослих, встанов­лення факторів, що їх детермінують, тощо.

У загальній структурі вікової психології виділяють дитячу психологію, психо­логію молодшого школяра, психологію підлітка, психологію ранньої юності, пси­хологію дорослої людини та геронтопсихологію.

Після загальної характеристики предмета вікової психології як науки вважає­мо за доцільне зробити деякі зауваження щодо викладу матеріалу в даному посіб­нику. Без сумніву, загальні вікові властивості завжди по-різному проявляються у конкретних соціальних та історичних умовах. Водночас експериментальних до­сліджень цієї проблематики у сучасних умовах із врахуванням статі, місця проживання, соціального походження тощо надзвичайно мало, що робить висвіт­лення даної теми вимушено фрагментарним, а в ряді випадків таким, що базуєть­ся на дослідженнях, проведених раніше.

І ще одне. Характеризуючи психологічні особливості тієї чи іншої вікової групи, говоритимемо передусім про найбільш загальні, типові. Водночас наго­лосимо, що існує проблема статевих та індивідуальних особливостей, яку, на жаль, у рамках даної роботи розглянути неможливо. Проте постійно матимемо на увазі, що вікові закономірності, про які йтиметься надалі, завжди проявляють­ся через індивідуальні варіації, а вони, зрозуміло, залежать не лише від середови­ща та умов виховання людини, але й від особливостей її організму та психіки.

II. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ НЕМОВЛЯТИ

1. Криза новонародженості

Період розвитку дитини від народження до одного року називають стадією немовляти. У ній виділяють надзвичайно важ­ливу фазу новонародженості (від моменту народження до одного-двох місяців). Фізично відокремившись від матері, дитина має адаптувати­ся до цілком інших умов життя (звикнути отримувати кисень із повітря, приймати їжу ззовні, перетравлювати її, виділяти непотрібні організму речовини тощо).

Кризу новонародженості не відкрили, а визначили теоретично (причому останньою), і виділили як особливий період у психічному розвитку дитини. Озна­кою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8