Географія населення світу та РПС

Національний склад населення не відіграє вирішальної ролі в економіці, хоча деякі національні аспекти треба враховувати у пев­них економічних ситуаціях. До них належать: ступінь етнічної одно­рідності у країні, національні традиції у трудовій діяльності, рівень національної культури, спосіб життя, темперамент тощо.

Залежно від демографічної ситуації у країні здійснюється певна демографічна політика — комплекс соціально-економічних заходів, за допомогою яких уряд скеровує ці процеси у потрібному напрямку. Цілі демографічної політики можуть бути діаметрально протилежні.

В усіх країнах Європи, Північної Америки, у Японії та деяких інших проводиться політика, скерована на збільшення природного приросту населення. Для цього є два шляхи: заохочення народжу­ваності через надання різних пільг родинам, які мають дітей, і зни­ження смертності за рахунок покращення соціального забезпечення та медичного обслуговування. Як правило, в економічно розвинутих країнах застосовують обидва методи підвищення природного при­росту. Але треба зазначити, що одноразові вкладення у пільги на підвищення народжуваності дадуть ефект не раніше, ніж через 15 — 20 років, а тому демографічна політика має бути довготерміновою.

У більшості країн, що розвиваються, а також у Китаї, демографічна політика скерована на зниження природного приросту населення. Тут пільги надаються сім'ям, які свідомо обмежують кількість дітей. Крім того, ведеться пропаганда малої сім'ї у засобах масової інфор­мації та іншими шляхами. Демографічна політика в Україні скеро­вана на підвищення природного приросту населення за рахунок народжуваності. Для цього матерям, які народжують дитину, нада­ються допомоги, додаткова відпустка тощо.

Економічні передумови

Сукупність економічних умов та відношень, що впливають на особливості розміщення продуктивних сил, називається економічни­ми передумовами розміщення. Вони великою мірою визначають те­риторіально-галузеву структуру виробництва, ефективність розмі­щення об'єктів народного господарства, напрям міжрегіональних зв'язків. З економічними передумовами тісно пов'язані такі поняття, як економічний потенціал країни, структура народного господар­ства, територіальний поділ праці.

Економічні передумови РПС можна погрупувати таким чином:

• історико-економічні передумови;

• особливості суспільної організації виробництва;

• характер прояву територіального поділу праці (на регіональ­ному й міжнародному рівнях);

• загальний рівень економічного розвитку регіону.

Ці передумови взаємопов'язані й взаємозумовлені. Так, істори­ко-економічні передумови докладно визначають загальний економіч­ний потенціал країни та участь її у територіальному поділі праці (ТПП). В свою чергу, ТПП виливає на структуру народногосподар­ського комплексу. Форми суспільної організації виробництва вели­кою мірою є підсумком історико-економічного розвитку країни.

Розгляньмо вплив економічних передумов на розміщення про­дуктивних сил. Історико-економічні передумови є закономірною послідовністю подій у попередньому розвитку економіки, які спра­вили істотний вплив на сучасний характер РПС. Передумови бува­ють загальні й регіональні.

Загальні історико-економічні передумови визначаються законо­мірностями суспільного розвитку. Це розвиток соціально-економіч­них відносин, послідовне чергування способів виробництва, вдоско­налення засобів праці, індустріалізація, науково-технічний прогрес тощо. Світовому соціально-економічному розвитку притаманна не­рівномірність у часі та просторі: у деяких регіонах і країнах він інтенсивніший, а в інших — повільніший. Це призводить до несинхронності розвитку й розміщення продуктивних сил у різних регіонах.

Так, у країнах Західної Європи раніше, ніж в інших регіонах, склались капіталістичні відносини, відбувся перехід від ремесла до мануфактури, здійснився промисловий переворот і почалась індустріа­лізація економіки. Це зумовило випереджаючий розвиток країн Євро­пи, а потім США та Японії у царині технології, підвищило конку­рентоспроможність продукції за рахунок її здешевлення при одночас­ному поліпшенні якості. Розпочалась торгово-економічна експансія цих країн, що сприяло зміцненню їхнього власного економічного по­тенціалу й давало імпульс для подальшого економічного випередження. Тепер розрив у продукуванні національного доходу між економічно розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, становить 12-кратну величину і вже протягом кількох десятиріч не знижується.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16