Трансформація гендерних та сімейних цінностей і її вплив на самореалізацію особистості

В умовах глобалізації гендерні аспекти соціального поділу, стереотипи суспільства стосовно статевої диференціації підлягають перевірці та переосми­сленню. Чоловіки і жінки прагнуть змінити стереотипне ставлення до себе, яке обмежує їхні можливості, не дає проявити свій творчий потенціал й уникнути психологічної травматизації через те, що їх власний стиль статевої поведінки не співпадає з вимогами оточення.

Проблеми зміни гендерних ролей та цінностей, самореалізації особистості набу­ли нового бачення в умовах глобалізації. Гендерна проблематика знайшла своє відображення у дослідженнях Ш.Бе­рна, С.Бем, О.В.Бойко, Є.П.Ільїна, Д.Бразерса та інших.

Глобалізаційні процеси трансформують культуру і спосіб життя людей, відбувається девальвація цінностей, у тому числі сі­мейних та гендерних. Різні соціальні ролі служать для реалізації різних ціннос­тей. Катаклізми сьогодення призво­дять до непотрібності, неефек­тивності певних ролей, а, отже, й цінно­стей. Виникає викривлена соціальна сис­тема і викривлена система цінностей.

Пристосовуючись до сучасних умов глобалізації, особистість повинна ма­ти достатні внутрішні ресурси, оволодіти такими механізмами самореалізації: самопізнання, здатність до прийняття рішень у напрямку майбутнього, го­то­в­ність до змін, вміння приймати альтернативні рішення, досліджувати й ефек­ти­вно використовувати свої ре­сурси, нести відповідальність за здійснений вибір.

Сьогодні відбувається процес становлення «нової» сім’ї, у якій стосунки між батьками з самого початку будуються за принципами товариськості, а не за принципом «хто головний?». Він складний і хворобливий, оскільки нові ролі чоловіка та жінки ще недостатньо засвоєні.

Риси, які були свого часу пристосовані до минулих соціальних умов, у но­вих не відповідають потребам людини. Так обережність, довірливість, помір­ко­ва­ність поступилися місцем ініціативності, здатності до ризику, агресивності. Ба­­гато релігійних норм («не чини перелюбу», «поважай батька і матір своїх»), по­­в’я­заних з забезпеченням сімейного осередку, втратили своє значення. Роль сім’ї стала менш вирішальною: якщо ко­лись вона була ключовою економічною оди­ницею, то в сучасному суспільстві трудове життя людини проходить за межа­ми дому. Виховання дитини більшою мірою теж проходить поза сім’єю. Крім того, функціональна база тих чи інших норм, спрямованих на укріплення по­в­ної сім’ї, виявилась сьогодні розмитою. Іде експерименту­вання: старі цінності піддаються випробуванню, виникають такі, що відхиляю­ться від традиційних.

Наша культура патріархальна: ми живемо у чоловічому світі, створеному чоловіками за своїми мірками. Жінка у цій культурі – дещо невизначене, ірра­ці­ональне чи недостатнє. Невипадково, З.Фрейд вважав, що комплекси жінок по­в’я­зані з відчуттям ущербності її тіла у порівнянні з тілом чоловіка [3; 225].

У діло­вих стосунках патріархальна культура нашого світу також настирливо ви­ма­гає знеособлення статі, а насправді це означає, що чоловічі норми поведінки визна­ються універсальними зразками, яким повинні слідувати і чоловіки, і жін­ки [3; 236]. Практично у всіх доіндустіальних суспільствах наголос робився на народженні та вихованні дітей як на головному завданні жінки, найважливішій її функції і найбільшому джерелі задоволення. В останні роки така перспектива все більше ставиться під питан­ня, по мірі того як росте кількість жінок, які відкладають дітонародження чи повністю відмовляються від материнства заради кар’єри поза домом [2]. Сьогодні жінка «шукає» себе.

У ХХ ст. з’являються «нові» жінки і нові стреси: стреси ділових жінок, які відчувають на собі тиск двох чинників: 1) чоловічого шовінізму, який змушує жінку знову і знову доводити оточуючим свою компетентність, право займати дане місце; 2) суспіль­ної свідомості, яка, як і раніше, вважає, що жінка повинна з повнотою віддачі грати всі свої ролі (керівника, матері, дружи­ни, господарки). Складність переключень не може бути порівняна з жодним чоловічим стресом.

Змінюються і чоловічі ролі. Здавна існував і подовжує існувати так званий образ «Крутого мачо», в психологічному образі якого: а) відсутність жі­ночих рис, б) успіх, незалежність, в) принципова самотність. У ньому вті­лена мрія маленького хлопчика – робити те, що хочеш, коли, як і скільки хочеш [3; 227]. Нові моделі мужності також з’являються у ХХ ст., коли суспільство дозріває до ідеї рівності статей. Сьогодні ж його вимоги до чоловіка стали більш неузгодженими: з’явились нові моделі «мужності», у яких присутні рішучість і лагідність, цілеспрямованість і виконання ролей твор­ця, годувальника, лицаря одночасно, відсутність шкідливих звичок і наявність явних ознак мужності. Чоловік повинен не лише добувати і забезпечувати, але ще й ро­зуміти жінок і дітей, бути гнучким у стосунках та уважним у деталях.

Перейти на сторінку номер:
 1  2