Особливості організації проблемного навчання в початковій школі

Iнформацiйний стрес може виникнути в навчальнiй проблемнiй ситуацiї за умови, коли пам'ять учнiв переобтяжена фактичним матерiалом, коли учень не встигає виконати те навчальне завдання за вiдведений час, яке має для нього особисте значення. Надлишок iнформацiї немов блокує пошукову пiзнавальну активнiсть. У цьому випадку iнформацiйний стрес часто доповнюється емоцiйним: учень вiдчуває загрозу своєму благополуччю, прикрiсть або навiть образу; йому ще бiльшою мiрою потрiбна педагогiчна допомога.

Найсуттєвiшим фактором, який визначає рiвень нервовопсихiчного напруження, є ступiнь трудностi проблемної ситуацiї. До певної мiри труднiсть має позитивний, мобiлiзуючий вплив на пiзнавальну дiяльнiсть учня, вище критичного рiвня — негативно впливає на його особистiсть, значно погiршує показники мислительного пошуку нових знань. Уся складнiсть цiєї педагогiчної проблеми полягає в тому, що цей оптимум трудностi завжди iндивiдуальний.

Для того щоб оптимiзувати пошукову пiзнавальну активнiсть учнiв, учитель має керуватися залежностями, урахування яких запобiгає виникненню стресу в навчальних проблемних ситуацiях:

1. Нервово-психiчна напруга визначається мiрою трудностi внутрiшньої проблемної ситуацiї й насамперед силою мотивацiї пiзнавальної дiяльностi учня, його характером i стилем реагування на навчальнi труднощi.

2. Чим нижче психiчне напруження й вищий пiзнавальний iнтерес учня в навчальнiй проблемнiй ситуацiї, тим продуктивнiшою є його пошукова активнiсть, тим повнiше реалiзуються його розумовi можливостi.

3. Оптимальне психiчне напруження в проблемнiй ситуацiї рiзне: залежить не тiльки вiд вiку учня, а й вiд ставлення до навчання i його результатiв, ступеня iнтелектуальної та особистiсної зрiлостi.

4. Учень здатний витримувати тим бiльше напруження пiд час пошукової дiяльностi, чим вищий рiвень пiзнавального iнтересу, сформований у нього, i чим краще розвиненi у нього вольовi риси (наполегливiсть, витривалiсть тощо).

5. Чим бiльше значення для учня має виконання проблемного завдання, тим бiльшого нервово-психiчного напруження слiд чекати вiд нього, яке може як покращити його розумову працю, так i погiршити.

6. Позитивне ставлення учня до навчання безпосередньо пов'язане з пiдвищеним хвилюванням, особливою чуйнiстю його iнтелектуальних затруднень та мiжособових конфлiктiв, нестабiльних психiчних реакцiй на нетиповi ситуацiї.

Звiдси основне завдання вчителя — науково проектувати неочевиднi навчальнi проблемнi ситуацiї й забезпечувати вiдповiднi психолого-дидактичнi умови для їхнього повноцiнного функцiонування на кожному етапi розвивального уроку.

Пiдсумовуючи сказане про вiковi та iндивiдуальнi особливостi розвитку пошукової пiзнавальної активностi щколярiв, пiдкреслимо винятково важливе значення системи домiнантного для учнiв певного вiку рiзних типiв навчальних проблемних ситуацiй.

Вiдомо, що всезнання неможливе не лише з огляду на психофiзичнi обмеження людського органiзму. Воно недосяжне також у соцiальному планi, тому що не може бути абсолютного контролю над мiжгруповими взаємостосунками. Власне, свiдомiсть людини нiколи не претендувала на всезнання. Вона завжди вiдображала свiт таким, яким вiн є: до кiнця незрозумiлим, складним, динамiчним, багатопроблемним.

Очевидно, що в iсторiї розвитку окремої особистостi, як i людства в цiлому, проблематизацiя свiдомостi проходить кiлька важливих етапiв. Так, в дошкiльному вiцi судження дитини стосується здебiльшого констатацiї фактiв ознак предметiв i явищ; дошкiльник висловлює одноварiантнi думки, причому вiдразу, немовби не розмiрковуючи над їхнiм змiстом. Молодшi школярi постають перед з'ясуванням численних причин iснування явищ дiйсностi, а тому здатнi до проблематичних суджень, якi об'єктивуються здебiльшого у формi запитань i вiдповiдей, реплiк i фiзичних реакцiй.

Отже, пiзнавальна проблемнiсть — це одна iз продуктивних форм вираження — функцiонування й розвитку не тiльки пошукової пiзнавальної активностi, а й свiдомостi. Вона має бути реалiзована iндивiдом шляхом рiзнопланової творчої активностi, охопивши на вищiй стадiї розвитку й духовну сферу особистостi (творчiсть, свободу тощо). Тому тенденцiю щодо зростання мiри проблематизацiї свiдомостi школярiв пiд впливом проблемно органiзованого навчання слiд уважати визначальною для прогресивного розвитку особистостi нового типу – соцiально активної i нацiонально зорiєнтованої, гуманної i духовно зрiлої.

1.3.Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання

Якість підготовки учнів залежить не тільки від глибини засвоєння теоретичних знань, практичних умінь та навичок, але й від розвитку їх творчих здібностей. Реалізації цього завдання сприяє впровадження в навчальний процес активних методів навчання, одним з яких є проблемно-розвиваюче навчання.

Проблемно-розвиваюче навчання — система регулятивних прин­ципів діяльності, цілеспрямованості та проблемності, правил взаємодії викладача та учнів, вибір і вирішення способів та прийомів створення проблемних ситуацій і вирішування навчальних проблем.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33