Вищі рослини

План

1. Будова і розвиток папоротеподібних.

2. Види мохів і їх значення.

3. Розмноження і загальна характеристика голонасінних.

1. Будова і розвиток папоротеподібних.

Папоротеподібні належать до найбільш давніх груп вищих рослин. Одні систематики включають у цей відділ папороті, плауни і хвощі. Інші виділяють представників цих груп у самостійні відділи.

Папороті поширені фактично по всій земній кулі, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, рисовими полями й солонуватими водоймами. Найрізноманітніші вони в тропічних вологих лісах, де представлені як деревоподібними формами (до 25 м заввишки), так і трав'янистими та епіфітними (що ростуть на стовбурах і гілках дерев). Трапляються види папоротей завдовжки всього кілька міліметрів.

Звичайна рослина папороті, яку ми бачимо, — це безстатеве покоління, або спорофіт. Майже в усіх папоротей він багаторічний, хоч є небагато видів з однорічним спорофітом. Папороті мають додаткові корені (лише у деяких видів вони редуковані). Листки, як правило, за масою й розмірами переважають стебло. Стебла бувають прямостоячі (стовбури), повзучі (кореневище) або виткі; часто розгалужуються. У помірній зоні папороті (страусове перо, орляк, щитник чоловічий) — багаторічні трав'янисті рослини з добре розвинутим кореневищем, від якого відходять численні додаткові корені. Над землею розвиваються зазвичай великі перисторозсічені листки — вайї. Молоді листки спіральне закручені, в міру росту вони розкручуються. У деяких видів розвиток листка триває впродовж трьох років. На відміну від інших рослин листки папороті ростуть не основою, а верхівкою, як стебла, що свідчить про їхнє походження від стебла, їх розміри можуть становити від кількох міліметрів до трьох і більше метрів. У більшості видів листки виконують дві функції — фотосинтезуючу і спороутворювальну. На нижній поверхні листка зазвичай знаходяться коричневі горбки — соруси з розміщеними в них спорангіями. Зверху соруси вкриті покривальцем. У спорангіях у результаті мейозу утворюються гаплоїдні спори, за допомогою яких і відбувається розмноження папороті.

На вологому ґрунті спори проростають, розвивається гаплоїдний заросток — гаметофіт — маленька зелена серцеподібна пластинка завбільшки до 1 см. Заросток росте в затінених, вологих місцях і прикріплюється до ґрунту за допомогою ризоїдів. На нижньому боці гаметофіта розвиваються антеридії і архегонії. Запліднення відбувається лише за наявності достатньої кількості вологи. По плівці води, що виникає між заростком і ґрунтом, сперматозоїди рухаються до архегоній, який виділяє певні хімічні стимулятори типу яблучної кислоти, відбувається запліднення і утворюється диплоїдна зигота. Із зиготи розвивається спорофіт. Спочатку він росте як паразит на гаметофіті, але невдовзі у нього формуються власні корені, стебло й листки — він стає самостійною рослиною. На цьому завершується цикл розвитку папороті.

Розвиток папороті.

А – статеве покоління (геметофіт), Б – безстатеве покоління (спорофіт), 1 – заросток з архегоніями (а) і антеридіями (б), 2 і 3 – жіночі й чоловічі статеві клітини (гамети),

4 – зигота, 5 – пророслий заросток, 6 – доросле безстатеве покоління, 7 – спорангій зі спорами, 8 – розкритий спорангій, з якого висипаються спори.

"Завоювання" папоротями суші виявилося неповним, оскільки покоління гаметофіта може існувати лише за наявності вологи й тіні, а для запліднення необхідна вода.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4