Завдання виховання дітей дошкільного віку

На сьогодні дуже актуальним є проблема виховання дітей дошкільного віку. Основним напрямком діяльності суспільства є забезпечення достойного виховання підростаючого покоління – майбутнього країни. Це питання стосується батьків, професійних вихователів і кожної людини в цілому.

Виховання, як гуманітарна суспільна практика має певне спрямування, яке визначається його метою і конкретизується у завданнях. Мета виховання уособлює суспільний ідеал — уявлення про те, яка особистість відповідає вимогам суспільства. Важливо зазначити, що на сьогодні актуальним для сучасного виховання є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, захист інтересів і прав дитини як особистості, забезпечення умов для її індивідуального творчого розвитку та виховання в ній гуманності.

Виховання є головним чинником формування особистості дитини, завдяки якому реалізується програма її соціалізації. Реалізація завдань виховання дітей віком від 3–6 років передбачає перш за все прилучення дитини до навколишнього світу. У Законі України «Про освіту» (стаття 26 «Дошкільне виховання») йдеться про те, що «дошкільне виховання здійснюється у сім'ї, дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім'єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі». Як зазначено у Державній національній програмі «Освіта. Україна XXI століття», дошкільне виховання спрямовується на оволодіння рідною мовою в сім'ї та дошкільному закладі; забезпечення пізнавальної активності; розвиток творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах діяльності; виховання культури спілкування, поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини; започаткування основ трудового виховання, екологічної культури, моральної орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях. Процес виховання повинен забезпечити повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності.

Дошкільне дитинство — досить тривалий час розвитку дитини і неповторний за темпами. Завдання виховання на кожному етапі цього періоду мають свою специфіку. У немовлячому і ранньому дитинстві важливо формувати якості, які зумовлюють розвиток суто людських властивостей і здібностей (потреби у спілкуванні, прямоходінні, діях із предметами та ін.). Виховання ґрунтується на принципах систематичності та послідовності, цей процес ніколи не має стану завершеності, що означає, що людина впродовж свого життя перебуває під впливом виховання. Процес виховання не обмежується залученням лише професійних вихователів в освітньо-виховних закладах, а здійснюється протяго будь-якої життєдіяльності суспільства.

Завдання виховання значно ускладнюється у дошкільному віці, коли формуються якості, що визначають подальший розвиток дитини, вони є наступними:

Пробудити в дитині духовне начало, розвинути його як домінуюче в структурі особистості.

Формувати особистість у контексті рідної культури, мови як емоційного природного середовища дитини, що відповідає її етнопсихології.

Відновити престиж української мови — материнської мови дітей, державної мови суверенної України, мови корінної нації як засобу соціалізації особистості.

Сформувати творчу індивідуальність, яка живе активно, цікаво, відповідно до вікових і фізіологічних потреб, готова фізично і психічно до подальших вимог сім’ї, школи, життя.

Прищеплювати дитині безкорисливість як вищу цінність культури, а також елементи економічної обізнаності, діловитості.

Актуальним напрямком дошкільного виховання на сьогодні є забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості. Це зумовлено сутністю людини як найдосконалішого витвору природи й суспільства.

Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог морального, розумового, трудового, фізичного й естетичного виховання (мал. 1). Його особливість полягає у функції комплексного підходу. Комплексний підхід (від лат. соmplexus -— поєднання, зв'язок) передбачає діалектичне забезпечення єдності вимог щодо усіх напрямків, а також єдності й узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість з боку різних соціальних інституцій. Під гармонійністю (від гр. harmonia — злагодженість, співзвуччя, узгодженість у поєднанні чого-небудь) розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення та взаємозбагачення в духовному й фізичному єстві людини. Поняття всебічного гармонійного виховання діалектично взаємозв'язані і взаємозумовлені.

Мал. 1 Структура всебічного гармонійного розвитку особистості

Завдання гармонійного виховання

Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-III визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, грунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні. Закон України «Про дошкільну освіту» зосереджує увагу на таких завданнях дошкільного виховання:

збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини;

виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточуючих і довкілля;

формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду;

виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти; забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту.

Детальною конкретизацією вимог Закону «Про дошкільну освіту» є коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

Вимоги суспільства до вихованості й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті, сформульовані у Базовому компоненті дошкільної освіти, який висвітлено у наказі Міністерства від 22.05.2012 р. № 615 «Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти (нова редакція)». Базовий компонент дошкільної освіти Ї це державний стандарт дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Даний документ репрезентує ступінь компетентності — комплекс особистісних якостей і властивостей, потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини, життєво важливих практичних умінь, які гарантують здатність реалізувати можливості розвитку особистості. .

Матеріал Базового компонента дошкільної освіти структуровано за сферами життєдіяльності. Його вимоги передбачають збагачення досвіду дитини, озброєння її навичками практичного життя, вдосконалення вміння спілкуватися з незнайомими людьми, гармонійно входити в нове оточення, вдаватися до асоціативних зв’язків, користуватися наявним досвідом, експериментувати, адекватно поводитися у незвичних життєвих обставинах. Загалом завдання виховання дитини передбачає:

повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності;

забезпечення фізичного і психічного здоров’я дітей, своєчасне виявлення тих, хто потребує корекції здоров’я; здійснення виховного процесу з урахуванням особистісних якостей, стану здоров’я, природних задатків дитини;

розумовий розвиток дітей, розвиток пам’яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень; оволодіння рідною мовою, прищеплення навичок культури спілкування;

започаткування основ трудового виховання, екологічної культури, орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду; виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, людей праці; створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе як суб’єкта гуманних, доброзичливих взаємин з оточуючими;

Перейти на сторінку номер:
 1  2