Педагогічні інновації в сучасній школі

Учительська професія вимагає особливої чутливості до постійно оновлюваних тенденцій суспедагогічних інноваційльного буття, здатності до адекватного сприйняття, потреб суспедагогічних інноваційльства і відповідного коригування своєї роботи. Особливу значущість має ця здатність за постіндустріальної, інформаційної доби, яка потребує багатьох принципово відмінних від попередніх навичок, умінь,і відповідного мислення. Школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, педагогічних інноваційдготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх суспедагогічних інноваційльних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспедагогічних інноваційльного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. Відповідно інноваційність має характеризувати професійну діяльність кожного вчителя. Нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.

Інновації (з італ. –– новина, нововведення) — нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери. Вони є суттєвим діяльним елементом розвитку освіти взагалі, реалізації конкретних завдань у навчально-виховному процесі. Виражаються у тенденціях накопичення і видозміни ініціатив і нововведень в освітньому просторі; спричиняють певні зміни у сфері освіти.

Інновація освіти — цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікацій мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог.

Стрижнем інноваційних процесів в освіті є впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду.

Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціально-економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагнення вчителів до освоєння та застосування педагогічних новинок, конкуренція загальноосвітніх закладів, яка стимулює пошук нових форм, методів організації навчально-виховного процесу, диктує відповідні критерії щодо добору вчителів.

Інновації є суттєвим діяльним елементом розвитку освіти взагалі, реалізації конкретних завдань у навчально-виховному процесі. Виражаються в тенденціях накопичення і видозміни ініціатив і нововведень в освітньому просторі; спричиняють певні зміни у сфері освіти.

Актуальність теми:

Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпедагогічних інноваційв і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці. Тому досить важливою проблемо, що постала перед сучасною школою, є пошук та модифікацій мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог. Тобто використання інновацій.

Результатом інноваційних процесів стає використання теоретичних і практичних нововведень, а також таких, що утворюються на межі теорії і практики. Учитель може виступати автором, дослідником, користувачем і пропагандистом нових педагогічних технологій, теорій, концепцій.

Мета дослідження: аналіз ключових понять означуваної проблеми, їх місце і роль в сучасній школі ( теоретично дослідити інноваційні процеси).

Предмет дослідження ─ Педагогічні інновації в сучасній школі (інноваційна діяльність в системі освіти).

Об’єкт дослідження ─ система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії .

Дану тему досліджували:

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються спедагогічних інноваційввіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

Завдання дослідження:

аналіз наукової літератури з визначеної проблеми;

визначити та проаналізувати головні поняття теми ;

вивчити і осмислити загальні тенденції і закономірності розвитку інноваційної діяльності;

ознайомитися з різновидами інноваційних педагогічних технологій;

дослідити проблему вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду в сучасній школі ;

проанлізувати проблему впровадження досягнень психолого-педагогічиої науки в практику;

Педагогічний досвід –– це система педагогічних знань, умінь і навичок, способів здійснення творчої педагогічної діяльності, емоційно-ціннісних ставлень, здобутих у прощ практичної навчально-виховної роботи. Педагогічний досвід може бути масовим і передовим. Передовий педагогічній досвід формується на основі масового завдяки оволодінню об'єктивними педагогічними закономірностями (Ю.К. Бабанський).

Передовий педагогічний досвід –– це діяльність педагога, яка забезпечує стійку ефективність навчально-виховного процесу шляхом використання оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання і виховання або вже відомих форм, методів, прийомів, засобів роботи на основі їх удосконалення.

Передовий педагогічний досвід розрізняють за обсягом і рівнем творчої самостійності його автора. За обсягом виділяють такі види досвіду: система роботи установи (школи, відділу народної освіти, методичного кабінету і под.); система роботи працівника (учителя, директора, інспектора-методиста тощо); вирішення важливої педагогічної проблеми у закладі освіти (моральне виховання учнів); вирішення важливої педагогічної проблеми у діяльності окремих педагогів (індивідуалізація навчання у процесі викладання математики); певні форми, методи і прийоми, які застосовуються у навчальному закладі; форми, методи і прийоми, якими послуговуються окремі педагоги.

За рівнем творчої самостійності виділяють такі види передового педагогічного досвіду: раціоналізаторський і новаторський.

Раціоналізаторський досвід –– це досвід, створений у рамках відомих форм, методів і прийомів педагогічної діяльності, який вирізняється новим оригінальним педагогічних інноваційдходом до їх використання, що спричиняє педагогічних інноваційдвищення якості навчання, виховання та управління.

Прикладом раціоналізаторського досвіду є досвід роботи вчительки початкових класів з м. Кіровограда С.П. Логачевської, сконцентрований на вмілу реалізацію в практичній діяльності ідей педагогічної науки з питань диференціації навчання. На основі розроблених структурно-логічних схем С.П. Логачевська здійснює диференційований педагогічних інноваційдхід до учнів на всіх етапах засвоєння знань. Цьому сприяють диференційовані завдання, дібрані за ступенем складності й ступенем самостійності. Так, наприклад, на етапедагогічних інноваційзакріплення навчального матеріалу диференціація навчальної роботи має таку послідовність: на першому етапедагогічних інноваційсильні учні виконують основне завдання самостійно, середнім надаються допоміжні матеріали (вказівка на зразок виконання, пам'ятки, додаткова конкретизація, запитання тощо), а слабші учні працюють з учителем; на другому етапедагогічних інноваційсильні учні виконують творче завдання, середні –– основне, слабші –– завдання, що супроводжуються допоміжними матеріалами. На третьому етапедагогічних інноваційсильні учні працюють над виконанням цікавого завдання, середні –– творчого завдання, а слабші учні виконують основне завдання. На четвертому етапедагогічних інноваційвсі учні виконують спедагогічних інноваційльне завдання .

Новаторський (від лат. –– обновник) досвід –– це досвід, який запроваджує і реалізує нові прогресивні ідеї, визначає нові шляхи вирішення окремих і загальних педагогічних завдань; використовує нові форми, методи, прийоми, системи діяльності, донині не відомі педагогічній науці та шкільній практиці; істотно модифікує відомі форми, методи й прийоми діяльності, переорієнтовуючи к на вирішення сучасних завдань.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10