Об’єкти цивільних прав

Поняття і види об’єктів цивільних прав.

Об'єкти цивільних прав і об'єкти цивільних правовідносин — поняття тотожні. У діалектико-матеріалістичній філософії об'єкт визначається як зовнішній протилежний суб'єкту предмет, на який спрямовані пізнання і дія суб'єкта. Проте прямолінійно застосовувати це філософське положення до правових, у тому числі и цивільних відносин не можна. Інакше склалося б хибне уявлення, що правовідносини — це відношення між суб'єктом і об’єктом. Насправді ж правовідносини слід розглядати як відносини між суб'єктами з приводу того чи іншого об’єкта. Вони складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального блага для задоволення своїх потреб. Тому об’єктом цивільних прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у відносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення своїх законних прав та інтересів.

В юридичній літературі побутують також інші визначення поняття об'єкта цивільних прав. Проте, на нашу думку, вони різняться між собою в основному не за змістом, а лише за формою. Об'єкти цивільних прав за цільовим призначенням та правовим режимом поділяються на такі види: речі, дії (послуги), продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага.

Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно.

Речі є основним видом об'єктів цивільних прав. 3 погляду цивільного права, до них належать засоби виробництва, предмети споживання, предмети природи як у натуральному стані, так і створені людською працею, оскільки вони можуть служити для задоволення потреб людини. Речі, не придатні для такого задоволення, не можуть бути об’єктами права. Не можуть ними бути і речі, якими людина взагалі не володіє (наприклад) планети, невідкриті елементи природи тощо). Отже, під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети материального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні. Держава встановлює відповідні правила поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі.

На цій основі виникає термін "правовий режим речей і майна". Він є умовним (ніякого правового режиму речей насправді бути не може) і встановлюється не для речей, а для поведінки людей щодо тієї чи іншої речі (майна), зокрема щодо порядку володіння, користування, способів і меж розпорядження речами.

Речі, залежно від особливостей їх правового режиму, поділяються на такі види: засоби виробництва і предмети споживання, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороту або не вилучені з цивільного обороту; індивідуально визначені і родові; замінні і незамінні; споживні і неспоживчі; подільні і неподільні; головні і приналежності; плоди і доходи; гроші і цінні папери.

Засоби виробництва і предмети споживання. Економічно такий поділ речей застосовується у будь-якому суспільстві, оскільки жодне не може існувати, не створюючи предметів споживання за допомогою засобів виробництва — основних і оборотних. До основних належать: будівлі, споруди, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. Вони використовуються багаторазово у виробничому процесі, поступово переносячи свою вартість на продукцію, що виробляється. Оборотними засобами є сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, запаси, частини тощо.

Предмети споживання — це речі, що використовуються безпосередньо людиною (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту та ін.). Юридичне значення такого економічного поділу речей полягає в тому, що ті чи інші засоби виробництва можуть бути тільки у відповідних суб'єктів цивільного права, які відповідно до закону можуть мати у власності чи користуванні лише певні об'єкти. Закон визначає порядок розпорядження і звернення стягнення на майно, яке наложить до основних і оборотних засобів і предметів споживання. Дозволяючи кооперативну та індивідуальну трудову діяльність, держава також визначає, які засоби виробництва можуть бути на праві власності кооперативів і громадян, безпосередньо зв'язуючи це з характером дозволеної діяльності.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4